Перший сніг повільно падає з неба. Вітру майже немає. Зимові сутінки теплі та спокійні. З вікон будинку на сніг падає косе тепле світло. Мама готує на кухні вечерю. А ти біжиш, ловиш ротом сніжинки і замерзлими руками намагаєшся зліпити криву сніжку. Сніг такий свіжий, що легко набуває форми, трохи скрипить під пальцями, де-не-де промнеться, як пластилін. Присідаєш, починаєш скочувати маленьку сніжку по землі, чіпляючи торішнє листя та дрібні гілочки, адже сніг ще зовсім свіжий. Але він так добре ліпиться! Мама кличе додому, а ти кричиш "я скоро" і з захопленням продовжуєш нарощувати снігову кулю. І ось уже маленька грудка перетворюється на циліндр — катаєш тепер її з іншого боку, щоб стала кулею. Друга куля - трохи менше — закидуєш на верхню й ось він — СНІГОВИК! Такий смішний, кривуватий, перший. Швидко встромлюєш гілки-руки, в щільний сніг вони входять туго, потрібно вкручувати зі скрипом. Очі-камінчики. Махаєш рукою сніговику "Мені пора додому, дочекайся мене завтра!".
А він усміхається махає у відповідь гілкою і каже: "Дочекаюся!"

Це затишний плейлист для малювання, вмикай його та малюй 5 хвилин, 15 чи 30, обмежень немає!